ПАРИЗЬКА ОПЕРА / L’Opéra

ПАРИЗЬКА ОПЕРА
З 29 листопада 

За підтримки Французького інституту в Україні 
Режисер: Жан-Стефан Брон
Продюсери: Філіп Мартен, Давид Тіон,
Оператор: Блейз Гаррісон
Композитор: Бенжамен Мільпьє
Монтаж: Джулі Лєна

Осінь 2015 року. Стефан Лісснер завершує свою першу прес-конференцію в якості директора Парiзької національної опери. За лаштунками артисти і технічний персонал готуються відкрити новий театральний сезон оперою Шонберга «Мойсей і Аарон». Та не все проходить добре: виконавці неочікувано проголошують страйк, ще й живий бик потрапляє до трупи як «актор другого плану».
Тим часом у Академії при Паризькій опері починає кар‘єру молодий соліст Михайло Тимошенко. У коридорах Опери Бастилії доля зводить його з Бріном Терфелем, одним з найкращих сучасних голосів…
Театральний сезон у розпалі , у кадрі з‘являються все нові й нові персонажі, розігруючи «людську комедію» серед оперних декорацій. Директор театру стикається з новими перешкодами, та шоу має тривати за будь-яку ціну.
Зірковий хореограф Бенжамін Мільпьє лишає театр невдовзі після свого призначення на посаду головного балетмейстера Опера Гарньє. Підготовка до шестигодинної опери Вагнера «Нюрнберзькі мейстерзінгери» покликана знову об‘єднати трупу.

Премії і номінації
Swiss Film Prize
Winner Swiss Film Prize — Best Documentary (Bester Dokumentarfilm)
Jean-Stéphane Bron
 International Film Festival
Winner Silver St. George — Best Film of the Documentary Competition
Jean-Stéphane Bron (director) 

 Країна: Франція, Швейцарія
Рік: 2017
Жанр: документальний
Переклад: українські субтитри
Тривалість: 110 хв
Вікове обмеження: 12+

Про фільм:
У фільмі зіграв Бенжамін Мільпьє – відомий французький танцівник, хореограф і чоловік Наталі Портман. Він також є композитором картини.
Режисерові Жанр-Стефану Брону довелось вмовляти Стефана Лісснepa, директора Паризької національної опери, дозволити зняти цей фільм.

Критики про фільм:
Жодного туристичного глянцю. Ніяких акторів. Не покaзаний навіть знаменитий фасад — все знімалось зсередини. Знімались суперечки, перемовини, лайки.
Картина чимось нагадує «виробничі романи» Артура Гейлі накшталт творів «Готель» або «Аеропорт», які розповідають таємниці великої організації, а Паризька опера, повірте, дуже велика.
Жодного моралізаторства не буде — режисер не підтримує ані страйкувалиьників, ані керівництво.
Подивіться і ви на цей чудернацький світ, дуже схожий на наш, лише трiшки чарівний. А те, що після завершення чародійства прибиральниці проходять рядами з пилосмоком — і є реальність. /dmitrythewind/

Кадри з фільму